Джеймс Прескотт Джоуль
Джеймс Прескотт Джоуль (англ. James Prescott Joule; 24 грудня 1818, Солфорд, Ланкашир, Англія, Великобританія - 11 жовтня 1889, сейл, Чешир, Англія, Великобританія) - англійський фізик, пивовар. 
Джоуль вивчав природу тепла і виявив її зв'язок з механічною роботою. Це призвело до теорії збереження енергії, що, в свою чергу, призвело до розробки першого закону термодинаміки. На честь Джоуля названа одиниця вимірювання енергії - джоуль. Він працював з лордом Кельвіном над абсолютною шкалою температури, робив спостереження над магнітострикції, відкрив зв'язок між струмом, поточним через провідник з певним опором і виділяється при цьому теплом, названий законом Джоуля.
Ісаак Ньютон
Ісаак Ньютон (англ. Sir Isaac Newton (Сер Айзек Ньютон), 4 січня 1643, Вулсторп — 31 березня 1727) — видатний англійський учений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики.
Сформулював основні закони класичної механіки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, дисперсію світла, розвив корпускулярну теорію світла, розробив диференціальне та інтеґральне числення.
Ньютон пояснив рух небесних тіл (планет, їх супутників, комет) і створив теорію тяжіння. Відкриття цього закону знаменувало перехід від кінематичного опису Сонячної системи до динамічного пояснення явищ і остаточно затвердило перемогу вчення Коперніка. Він показав, що з закону всесвітнього тяжіння випливають три закони Кеплера; пояснив особливості руху Місяця, явище прецесії; розвинув теорію форми Земної кулі, відзначивши, що вона повинна бути стиснута на полюсах, теорію припливів і відпливів; розглянув проблему створення штучного супутника Землі тощо.
Встановив закон опору й основний закон внутрішнього тертя в рідинах і газах, дав формулу для швидкості поширення хвиль.
Ньютон створив фізичну картину світу, що тривалий час панувала в науці (ньютонівська теорія простору і часу).
За своїм світоглядом Ньютон був стихійним матеріалістом, другим після Р.Декарта великим представником механістичного матеріалізму в природознавстві 17-18 ст. Науковий світогляд, проте, не перешкоджав Ньютону бути релігійною людиною. Фізика була лише третім за значенням захопленням Ньютона після теології й алхімії. Ньютон написав більше творів, присвячених філософії та історії християнства, ніж фізиці.
Наукова творчість Ньютона зіграла винятково важливу роль в історії розвитку фізики. За словами А.Ейнштейна, «Ньютон був першим, хто спробував сформулювати елементарні закони, що визначають часовий хід широкого класу процесів у природі з високим ступенем повноти і точності» і «… зробив своїми працями глибокий і сильний вплив на весь світогляд в цілому».
На його честь названо одиницю сили в Міжнародній системі одиниць — Ньютон.
Для світу Ісаак Ньютон став еквівалентом наукових заслуг. Ньютоном хімії називали пізніше Г.Кавендіша, Ньютоном електродинаміки — А.Ампера, Ньютоном 20 століття — А.Ейнштейна.
Шарль Огюстон де Кулон
Шарль Огюстен Кулон де (фр. Charles-Augustin de Coulomb, 14 червня 1736 - 23 серпня 1806) - французький військовий інженер і вчений-фізик, дослідник електромагнітних і механічних явищ; член Паризької Академії наук. Його ім'ям названо одиниця електричного заряду і закон взаємодії електричних зарядів.
Шарль де Кулон народився 14 червня 1736 року в Ангулеме, в сім'ї урядовця. Навчався в одній з кращих шкіл для молодих людей дворянського походження «Колеж чотирьох націй» (Колеж Мазаріні). Після закінчення цього закладу здав іспити і в лютому 1760 року вступив до Військово-інженерну школу в Мезьєр, одне з найкращих вищих технічних навчальних закладів XVIII століття. Закінчив Школу в 1761 році, отримав чин лейтенанта і був направлений в Брест, де трохи більше року займався картографічними роботами. Потім протягом декількох років Кулон служив у інженерних військах на належав Франції острові Мартініка в Форте Бурбон. Багато разів важко хворів. За станом здоров'я був змушений повернутися до Франції, служив в Ла-Рошелі і Шербуре. У 1781 році влаштувався в Парижі, служив інтендантом вод і фонтанів. Після початку революції в 1789 році пішов у відставку і перебрався в свій маєток в Блуа. Ще на початку 1770-х, повернувшись з Мартініки, Кулон активно зайнявся науковими дослідженнями. Публікував роботи з технічної механіки (статика споруд, теорія вітряних млинів, механічні аспекти крутіння ниток і т. п.). Кулон сформулював закони кручення; винайшов крутильні ваги, які сам же застосував для вимірювання електричних і магнітних сил взаємодії. У 1781 р. описав досліди по тертю ковзання і кочення і сформулював закони сухого тертя. У тому ж році став членом Паризької Академії наук. З 1785 по 1789 р. опублікував сім мемуарів, де сформулював закон взаємодії електричних зарядів і магнітних полюсів (закон Кулона), а також закономірність розподілу електричних зарядів на поверхні провідника. Ввів поняття магнітного моменту та поляризації зарядів. У 1789 р. у нього вийшла праця з теорії тертя ковзання (Théorie des machines simples, en ayant égard au frottement de leurs parties et à la roideur des cordages).
Уже після революції Академія наук неодноразово викликала вченого в Париж для участі у визначенні заходів і терезів (ініціатива революційного уряду). Кулон став одним з перших членів Національного інституту, який замінив академію. У 1802 р. був призначений інспектором громадських споруд, але здоров'я, підірване на службі, не дозволило вченому істотно проявити себе на цій посаді.
Кулон помер 23 серпня 1806 в Парижі. Його ім'я внесено до списку найвидатніших учених Франції, поміщений на першому поверсі Ейфелевої вежі.
Хендрик Антон Лоренц
Лоренц изучал физику и математику в Лейденском университете. Большое влияние на него, как будущего физика, оказал преподаватель астрономии профессор Фредерик Кайзер. В университете Лейдена с 1878 года он затем работал профессором математической физики. Он развил электромагнитную теорию света и электронную теорию материи, а также сформулировал самосогласованную теорию электричества, магнетизма и света. С именем этого учёного связана известная из школьного курса физики сила Лоренца (понятие о которой он развил в 1895 году) — сила, действующая на электрический заряд, движущийся в магнитном поле. В электродинамике широко применяется метод вычисления локального поля, впервые предложенный Лоренцем, и известный под названием «Сфера Лоренца».
Развил теорию о преобразованиях состояния движущегося тела, одним из результатов которой было так называемое сокращение Лоренца — Фицджеральда, описывающее уменьшение длины объекта при поступательном движении. Полученные в рамках этой теории преобразования Лоренца являются важнейшим вкладом в развитие теории относительности.
За объяснение феномена, известного как эффект Зеемана, был удостоен в 1902 году совместно с другим нидерландским физиком Питером Зееманом Нобелевской премии по физике.
Сила Лоренца — сила, с которой, в рамках классической физики, электромагнитное поле действует на точечную заряженную частицу. Иногда, силой Лоренца называют силу, действующую на движущийся со скоростью заряд лишь со стороны магнитного поля, нередко же полную силу — со стороны электромагнитного поля вообще иначе говоря, со стороны электрического и магнитного полей в СИ.
Ісаак Ньютон (англ. Sir Isaac Newton (Сер Айзек Ньютон), 4 січня 1643, Вулсторп — 31 березня 1727) — видатний англійський учений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики.
Сформулював основні закони класичної механіки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, дисперсію світла, розвив корпускулярну теорію світла, розробив диференціальне та інтеґральне числення.
Ньютон пояснив рух небесних тіл (планет, їх супутників, комет) і створив теорію тяжіння. Відкриття цього закону знаменувало перехід від кінематичного опису Сонячної системи до динамічного пояснення явищ і остаточно затвердило перемогу вчення Коперніка. Він показав, що з закону всесвітнього тяжіння випливають три закони Кеплера; пояснив особливості руху Місяця, явище прецесії; розвинув теорію форми Земної кулі, відзначивши, що вона повинна бути стиснута на полюсах, теорію припливів і відпливів; розглянув проблему створення штучного супутника Землі тощо.
Встановив закон опору й основний закон внутрішнього тертя в рідинах і газах, дав формулу для швидкості поширення хвиль.
Ньютон створив фізичну картину світу, що тривалий час панувала в науці (ньютонівська теорія простору і часу).
За своїм світоглядом Ньютон був стихійним матеріалістом, другим після Р.Декарта великим представником механістичного матеріалізму в природознавстві 17-18 ст. Науковий світогляд, проте, не перешкоджав Ньютону бути релігійною людиною. Фізика була лише третім за значенням захопленням Ньютона після теології й алхімії. Ньютон написав більше творів, присвячених філософії та історії християнства, ніж фізиці.
Наукова творчість Ньютона зіграла винятково важливу роль в історії розвитку фізики. За словами А.Ейнштейна, «Ньютон був першим, хто спробував сформулювати елементарні закони, що визначають часовий хід широкого класу процесів у природі з високим ступенем повноти і точності» і «… зробив своїми працями глибокий і сильний вплив на весь світогляд в цілому».
На його честь названо одиницю сили в Міжнародній системі одиниць — Ньютон.
Для світу Ісаак Ньютон став еквівалентом наукових заслуг. Ньютоном хімії називали пізніше Г.Кавендіша, Ньютоном електродинаміки — А.Ампера, Ньютоном 20 століття — А.Ейнштейна.
Шарль Огюстон де Кулон
Шарль Огюстен Кулон де (фр. Charles-Augustin de Coulomb, 14 червня 1736 - 23 серпня 1806) - французький військовий інженер і вчений-фізик, дослідник електромагнітних і механічних явищ; член Паризької Академії наук. Його ім'ям названо одиниця електричного заряду і закон взаємодії електричних зарядів.
Шарль де Кулон народився 14 червня 1736 року в Ангулеме, в сім'ї урядовця. Навчався в одній з кращих шкіл для молодих людей дворянського походження «Колеж чотирьох націй» (Колеж Мазаріні). Після закінчення цього закладу здав іспити і в лютому 1760 року вступив до Військово-інженерну школу в Мезьєр, одне з найкращих вищих технічних навчальних закладів XVIII століття. Закінчив Школу в 1761 році, отримав чин лейтенанта і був направлений в Брест, де трохи більше року займався картографічними роботами. Потім протягом декількох років Кулон служив у інженерних військах на належав Франції острові Мартініка в Форте Бурбон. Багато разів важко хворів. За станом здоров'я був змушений повернутися до Франції, служив в Ла-Рошелі і Шербуре. У 1781 році влаштувався в Парижі, служив інтендантом вод і фонтанів. Після початку революції в 1789 році пішов у відставку і перебрався в свій маєток в Блуа. Ще на початку 1770-х, повернувшись з Мартініки, Кулон активно зайнявся науковими дослідженнями. Публікував роботи з технічної механіки (статика споруд, теорія вітряних млинів, механічні аспекти крутіння ниток і т. п.). Кулон сформулював закони кручення; винайшов крутильні ваги, які сам же застосував для вимірювання електричних і магнітних сил взаємодії. У 1781 р. описав досліди по тертю ковзання і кочення і сформулював закони сухого тертя. У тому ж році став членом Паризької Академії наук. З 1785 по 1789 р. опублікував сім мемуарів, де сформулював закон взаємодії електричних зарядів і магнітних полюсів (закон Кулона), а також закономірність розподілу електричних зарядів на поверхні провідника. Ввів поняття магнітного моменту та поляризації зарядів. У 1789 р. у нього вийшла праця з теорії тертя ковзання (Théorie des machines simples, en ayant égard au frottement de leurs parties et à la roideur des cordages).
Уже після революції Академія наук неодноразово викликала вченого в Париж для участі у визначенні заходів і терезів (ініціатива революційного уряду). Кулон став одним з перших членів Національного інституту, який замінив академію. У 1802 р. був призначений інспектором громадських споруд, але здоров'я, підірване на службі, не дозволило вченому істотно проявити себе на цій посаді.
Кулон помер 23 серпня 1806 в Парижі. Його ім'я внесено до списку найвидатніших учених Франції, поміщений на першому поверсі Ейфелевої вежі.
Хендрик Антон Лоренц
Развил теорию о преобразованиях состояния движущегося тела, одним из результатов которой было так называемое сокращение Лоренца — Фицджеральда, описывающее уменьшение длины объекта при поступательном движении. Полученные в рамках этой теории преобразования Лоренца являются важнейшим вкладом в развитие теории относительности.
За объяснение феномена, известного как эффект Зеемана, был удостоен в 1902 году совместно с другим нидерландским физиком Питером Зееманом Нобелевской премии по физике.
Сила Лоренца — сила, с которой, в рамках классической физики, электромагнитное поле действует на точечную заряженную частицу. Иногда, силой Лоренца называют силу, действующую на движущийся со скоростью заряд лишь со стороны магнитного поля, нередко же полную силу — со стороны электромагнитного поля вообще иначе говоря, со стороны электрического и магнитного полей в СИ.
а можете предоставить информацию о Лоренце?
ВідповістиВидалитиДа, конечно)
ВідповістиВидалитив скором времени)
спасибо)
ВідповістиВидалитиВообще отличная инфа для рефератов. спасибо =)
ВідповістиВидалити